Педагогіка особистості - протягом у німецькій педагогіці, що виникло в кінці 19 в. Гол. представники - Г. Гаудіг, Е. Лінде, Е. Вебер найважливішим завданням виховання вважали формування особистості на основі високорозвиненої розумової самодіяльності. Особливе значення надавалося привчанню дітей до найбільш раціональних прийомів розумової праці. Гаудіг розраховував т.ч. виховати діяльну, активну особистість, здатну подолати внутрішню незадоволеність своїм становищем. Зміцненню самосвідомості такої особи повинні служити "вічні цінності": релігія, свідомість національної єдності, громадянськість та ін. Прихильники П.Д. розробили методику навчання дітей раціональним прийомам розумової праці, вмінню вести спостереження, бесіди, викладати зміст прочитаного і т.д.
Джерело: Бим-Бад Б.М. Педагогический энциклопедический словарь. — М., 2002. С. 189.
Немає коментарів:
Дописати коментар